Правознавство 9 клас

Верховна Рада України

1.Основні завдання законодавчої влади.

       Як зазначено у ст.6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Це один із найважливіших принципів організації державної влади і водночас характерна ознака правової держави. Реалізація цього принципу дає змогу запобігти концентрації всієї державної влади в руках однієї особи або одного органу, що, як свідчить історичний досвід, призводить до свавілля у керівництві державою і суспільстві.

       Законодавча влада – це делегована народом своїм представникам у парламенті (конгресі, сеймі тощо) влада (виключне право) видавати закони, тобто нормативні акти, які мають вищу юридичну силу.

            Назва гілки влади „законодавча” не означає, що , крім основної законодавчої функції, представницькі органи не виконують іншої діяльності. Не менш важливими є фінансові, кадрові, контрольні повноваження парламенту.

            Ступінь розмежування повноважень між гілками державної влади  в різних країнах не є однаковим. Традиційне тлумачення поділу влади передбачає майже ізольованість кожної з них, відсутність між ними широких і тісних функціональних відносин. Таке жорстке розмежування повноважень притаманне країнам із президентськими формами державного правління, таким як США, Португалія, Фінляндія. Більш тісне переплетіння законодавчої та виконавчої влад характерне для змішаних парламентсько-президентських форм (Франція, Австрія). Україна,  за Конституцією 1996 року, була президентсько-парламентською  республікою;  з 1 січня 2006 року, внаслідок парламентської реформи 2004 року, відбувся перехід до парламентсько-президентської республіки, а за рішенням КСУ від 1 жовтня 2010 року знову повернулась до Конституції в редакції від 28 червня 1996 року, тобто знову стала президентсько-парламентською. Після революції Гідності, у  2014  році, попереднє рішення КСУ визнано недійсним, Україна знову повернулась до парламентсько-президентської форми правління.

            Конституція України дотримується ідеї жорсткого поділу влади, про що говорять такі положення, як заборона народним депутатам перебувати на державній службі, неприпустимість делегування законодавчих функцій тощо. У Конституції закріплено важливе положення про те, що органи, які уособлюють ту чи іншу гілку влади, здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ч.2 ст.6).

            Особливістю практичної реалізації ідеї жорсткого поділу влади є струнка система відповідних засобів стримувань і противаг, які мають урівноважити всі три гілки державної влади. До них належить встановлення  різних дат виборів парламенту  та президента, право парламенту притягувати президента до відповідальності у порядку імпічменту, право президента на розпускк парламенту, спільне призначення деяких вищих посадових осіб., вплив президента на процес законотворчості, здійснюваної парламентом (право вето) та ін.

            З принципу гілок влади випливає, що Верховну Раду України не можна розглядати як вищий орган не тільки щодо виконавчої і судової влади, а й щодо місцевих Рад. Конституція не встановлює принципу єдності представницьких органів, усі інші ради не є місцевими органами державної влади, а є органами місцевого самоврядування і підпорядковуються місцевим громадам.

            2. Правовий статус і компетенція Верховної Ради України.

       Стаття 75 Конституції України визначає, що Верховна Рада України (парламент) є єдиним органом законодавчої влади в Україні, тобто лише парламент України має повноваження приймати закони, які є актами вищої юридичної сили і яким повинні відповідати нормативно-правові акти всіх інших державних органів, що є підзаконними.

      ВРУ є загальнонаціональним, виборним, колегіальним органом державної влади, який діє на постійній основі і головним повноваженнями має діяльність у сфері законотворчості. ВРУ є однопалатною, що на думку фахівців, є оптимальним для унітарної держави

      Конституційний склад Верховної Ради України – 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Відповідно до ч.1 ст.77 Конституції України чергові вибори до Верховної Ради України  відбуваються   в останню неділю жовтня  п’ятого  року повноважень Верховної Ради України.

            Позачергові вибори до ВРУ призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.

             Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України (ст.90), якщо: 

·                    протягом одного місяця у ВРУ не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 Конституції України;

·                    протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України;

·                    протягом  тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися (причини, через які не можуть розпочатися засідання мають зумовлюватися її діяльністю, наприклад, відсутність кворуму через відмову частини депутатів зареєструватись як учасників пленарного засідання, безрезультатність спроб обрати Голову Верховної Ради, який повинен вести  її засідання. Тобто ці причини повинні свідчити про нездатність даного складу ВРУ вирішувати питання організаційного плану.

            Повноваження ВРУ, що обрана на позачергових виборах, проведених після дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання.

            Повноваження ВРУ не можуть бути достроково припинені Президентом України в останні шість місяців строку повноважень ВРУ або Президента України.

Повноваження Верховної Ради України.

          Повноваження ВРУ викладенні у ст.85, а  ст.92 окреслює коло питань, що вирішуються виключно законами України, поділяючи їх на дві частини: перша – питання, що визначаються, і друга – питання, що встановлюються виключно законами.    

Група повноважень	Їх зміст відповідно ст.85 Конституції
Установчі, законодавчі та бюджетні 1,3,4,5,6,32, 37	внесення змін до Конституції; прийняття законів; затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України. прийняття рішення щодо звіту про його виконання; визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; надання законом згоди на обов’язковість міжнародних договорів України (ратифікація) та денонсація міжнародних договорів України; затвердження преліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, визначення правових засад вилучення об’єктів права приватної власності.
Кадрові 10.12.16.17,18.19,20,21,24,25,26,35	усунення Президента України з поста в порядку  імпічменту; призначення за поданням Президента України Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України,  Міністра закордонних справ України;  призначення за поданням Прем’єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України; призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України та Голови Національного банку України, членів Центральної виборчої комісії; надання згоди на призначення на посаду  та звільнення з посади Президентом  України Генерального прокурора України. висловлення недовіри Генеральному прокуророві, що має наслідком його відставку з посади; призначення на посаду та звільнення з посади половину складу Ради Національного банку України та Національної  ради України з питань телебачення і радіомовлення; призначення на посади та звільнення  з посад Голови та інших членів Рахункової палати; Уповноваженого ВРУ з прав людини (омбудсмен); призначення  третини складу Конституційного Суду України; призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату ВРУ; затвердження кошторису ВРУ та структури її апарату.
З організації діяльності органів самоврядування 28,29,30, 37	дострокове припинення повноважень Верхової Ради АРК за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України; призначення позачергових виборів до Верховної Ради АРК; затвердження законом Конституції АРК та змін до неї; утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст. віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів; призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування.
Призначення виборів та референдумів 2,7	призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених ст.73 цієї Конституції (про зміну території України); призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією.
Контрольні 13,14,33,34	здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України; затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання позик від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням; здійснення парламентського контролю у межах, визначених Конституцією та законом; прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів України чи комітету ВРУ, попередньо підтриману не менш як однією третиною від конституційного складу ВРУ.
У сфері міжнародних відносин за забезпечення оборони і національної безпеки 9,22,23,31	оголошення за поданням Президента стану війни і укладення миру, схвалення рішення президента про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Служби безпеки України, збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх  справ України; схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав  на територію України; затвердження протягом 2 днів  з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації.

3.  Структурні органи, посадові особи та апарат Верховної Ради України..

                Відповідно до Конституції ВРУ може здійснювати свої  повноваження лише тоді, коли обрано не менше двох третин від її конституційного складу (тобто не менш як 300 народних депутатів), і працює сесійно. Верховна Рада України збирається на першу сесію не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів. Перше засідання новообраної Верховної Ради України відкриває найстарший за віком народний депутат України.

                        Сесії ВРУ можуть бути черговими, тобто такими, що починають свою роботу у встановлені строки (перший вівторок лютого і перший вівторок вересня кожного року), і позачерговими, які можуть скликатися Головою Верховної Ради на вимогу  Президента або не менш як третини народних депутатів України (150). У разі введення воєнного чи надзвичайного стану ВРУ збирається у дводенний строк без скликання.

У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.

Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом  Верховної Ради України.

У Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України формується протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання Верховної Ради України, що проводиться після чергових або позачергових виборів Верховної Ради України, або протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України.

Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем’єр-міністра України, а також відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України.

Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України та Регламентом  Верховної Ради України.

Депутатська фракція у Верховній Раді України, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, має права коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, передбачені цією Конституцією.

            Усі свої рішення парламент приймає виключно на пленарних засіданнях (загальних зборах депутатів) шляхом голосування, яке здійснюється народними депутатами особисто. Голосування може бути:  

1) відкритим нефіксованим;

2) фіксованим (поіменним)за допомогою   електронної системи підрахунку голосів;

3) таємним ( шляхом подання бюлетенів).

            Засідання ВРУ проводяться відкрито, тобто на них дозволяється присутність журналістів і запрошених осіб, а самі засідання можуть транслюватися по радіо, телебаченню тощо. Але при розгляді деяких питань, наприклад пов’язаних із національною безпекою, за рішенням більшості від конституційного складу ВРУ можливе проведення її закритих засідань.

            ВРУ приймає закони, постанови та інші акти простою більшістю від її конституційного складу ( не менш як 226 голосів народних депутатів), крім випадків, прямо передбачених Конституцією України.

            Так, при вирішенні питань, пов’язаних із внесенням змін до Конституції, рішення приймаються кваліфікованою більшістю голосів, тобто двома третинами голосів від конституційного складу парламенту. Що стосується рішення про усунення Президента України  з поста в порядку імпічменту, то воно приймається ВРУ не менш як трьома четвертими від її конституційного складу.

                                         

Для керівництва своєю роботою ВРУ обирає із свого складу Голову, Першого заступника і заступника Голови ВРУ. Голова Верховної Ради України здійснює повноваження, передбачені цією Конституцією, у порядку, встановленому Конституцією та Регламентом Верховної Ради України.

            Голова Верховної Ради України:

1) веде засідання ВРУ;

2) організовує роботу ВРУ, координує діяльність її органів;

3) підписує акти, прийняті ВРУ;

4) представляє ВРУ у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав;

5) організовує роботу апарату ВРУ.

Верховна Рада України для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України створює з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради України та обирає голів, перших заступників, заступників голів та секретарів цих комітетів.

Верховна Рада України у межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань.

Верховна Рада України для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, утворює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від конституційного складу Верховної Ради України.

Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду,  а є визначальними для формування відповідних рішень політичного характеру.

Організація і порядок діяльності комітетів Верховної Ради України, її тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій встановлюються законом.

            Депутатські групи, сформовані на основі партійної належності депутатів, називаються депутатськими фракціями.

            Конституцією запроваджена посада Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, на якого покладаються завдання здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина (омбудсмен). Уповноважений Верховної Ради України з прав людини,  призначається на посаду та звільняється з неї Верховною Радою України строком на 5 років. Повноваження уповноваженого не можуть бути припинені чи обмежені у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України або її розпуску  (саморозпуску) , введення воєнного або надзвичайного стану . Він має розглядати звернення, заяви і скарги громадян з приводу порушення їхніх прав і свобод, а також вживати заходів щодо відшкодування громадянам шкоди, заподіяної зазначеними порушеннями.

            Уповноважений Верховної Ради України з прав людини має право звертатися до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України , актів Президента України , актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Уповноважений є підзвітним лише Верховній Раді України, яка заслуховує його щорічні доповіді про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні.

4. Основи правового статусу народних депутатів.

                        Народним депутатом може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років.  Не може бути обраним до ВРУ громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Таким чином, наявність непогашеної судимості за злочин, вчинений з необережності, не є юридичною перешкодою для обрання громадянина народним депутатом.

                        Особи, обрані до складу парламенту, мають здійснювати депутатські повноваження на постійній основі. Це означає, що для них робота в парламенті є основною і постійною на весь період повноважень.

    Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.

У разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, народний депутат України у двадцятиденний строк з дня виникнення таких обставин припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про складення повноважень народного депутата України.

            Повноваження народних депутатів починаються з моменту складення ними перед Верховною Радою України присяги, текст якої наводиться у ст.79 Конституції. Присягу зачитує найстарший за віком  народний депутат України перед відкриттям  першої сесії новообраної ВРУ, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом. Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандата.

            Конституція України закріпила ряд гарантій, покликаних забезпечити необхідні правові умови для виконання депутатами своїх повноважень.

            Однією з таких умов є депутатська недоторканість. ЇЇ зміст полягає в тому, що громадянин, який має статус народного депутата України, поряд з гарантіями особистої недоторканості людини, встановленими Конституцією (ст.29), користується додатковою конституційною гарантією, що зумовлена особливим характером його статусу повноважного представника народу.

            Так, народного депутата не можна притягти до кримінальної відповідальності, затримати чи заарештувати, якщо на це немає згоди ВРУ. Народні депутати не несуть юридичної  відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

        

         Депутатський індемнітет – неможливість притягнення народного депутата до юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті   (ст. 80 КУ).

            Повноваження народних депутатів припиняються за загальним правилом одночасно з припиненням повноважень ВРУ. Але Конституція України (ст.81) передбачає можливість дострокового припинення депутатських повноважень у разі:

            1) складення повноважень за його особистою заявою;

            2) набрання законної сили обвинувачувальним вироком щодо нього;

            3) визнання його судом недієздатним або безвісти відсутнім;

            4) припинення його громадянства або його виїзду на постійне проживання за межі України;

    5) якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто;

6) невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції;

7) його смерті.

            Повноваження народного депутата припиняються достроково також у разі дострокового припинення повноважень ВРУ – в день відкриття першого засідання ВРУ нового скликання.

Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини другої цієї статті, приймається Верховною Радою України, а у випадку, передбаченому пунктом 5 частини другої цієї статті, - судом.

У разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо народного депутата України, визнання народного депутата України недієздатним або безвісно відсутнім його повноваження припиняються з дня набрання законної сили рішенням суду, а в разі смерті народного депутата України - з дня смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть.

У разі невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення.

    Однією з конституційних форм депутатської діяльності є депутатський запит – це вимога народного депутата до певного органу чи посадової особи дати офіційну відповідь з питань, які належать до їх компетенції. Народний депутат України має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов'язані повідомити народного депутата України про результати розгляду його запиту (ст. 86 КУ).

            Процедура здійснення депутатського запиту встановлена Законом України „ Про статус народного депутата України ”. Орган або посадова особа, до яких звернено депутатський запит, зобов’язані дати офіційну письмову відповідь не пізніше як у 15-денний строк або інший строк, встановлений Верховною Радою України. За результатами розгляду депутатського запиту Верховна Рада приймає відповідне рішення.

         Депутатське звернення  - викладена в письмовій формі пропозиція депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

            Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення, зобов'язані протягом 10 днів з моменту його одержання розглянути і дати письмову відповідь. У разі неможливості розгляду звернення народного депутата у визначений строк його повідомляють про це офіційним листомз викладенням причин продовження строку розгляду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з моменту його одержання.

Відповідно до ст. 87 Конституції України Верховна Рада України за пропозицією Президента України або не менш як однієї третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України або протягом останньої сесії Верховної Ради України.

Стаття 91. Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються:

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;

2) громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;

3) права корінних народів і національних меншин;

4) порядок застосування мов;

5) засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку;

6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;

7) правовий режим власності;

8) правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;

9) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів;

11) засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації;

12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики;

13) територіальний устрій України;

14) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури;

15) засади місцевого самоврядування;

16) статус столиці України; спеціальний статус інших міст;

17) основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку;

18) правовий режим державного кордону;

19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації;

20) організація і порядок проведення виборів і референдумів;

21) організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України;

22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Виключно законами України встановлюються:

1) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;

2) порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України;

3) одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних стандартів;

4) порядок використання і захисту державних символів;

5) державні нагороди;

6) військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання;

7) державні свята;

8) порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.

Законом України оголошується амністія.

Стаття 93. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.

Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово.

Стаття 94. Закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України.

Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.

У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом.

Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Стаття 95. Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Держава прагне до збалансованості бюджету України.

Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені.

Стаття 96. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.

Стаття 97. Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає до Верховної Ради України звіт про виконання Державного бюджету України.    Поданий звіт має бути оприлюднений.

Стаття 98. Контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата.

Організація, повноваження і порядок діяльності Рахункової палати визначаються законом.

Стаття 99. Грошовою одиницею України є гривня.

Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України.

Стаття 100. Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом.

Стаття 101. Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради Україн

Президент України

1. Порядок та  умови обрання  Президента України.

         У кожній державі існує інститут  глави держави. Глава держави – це особа, яка формально займає  вище місце у структурі державних інститутів, одночасно здійснюючи функцію представництва самої держави загалом. Главою нашої держави є її Президент.

         Термін  «президент» походить від латинського „praesidens”  і   буквально означає  «той, хто сидить попереду» ( у російській правничій мові ХІХ ст. був схожий термін  «першоприсутній»).  Здебільшого термін «президент»  асоціюється з поняттям «лідер».

         В Україні  посаду Президента  Української РСР було засновано законом від 5 липня 1991 р., а перші вибори  Президента України відбулися 1 грудня 1991 р. після проголошення незалежності України. Першим Президентом було обрано Леоніда  Кравчука (1991–1994). Президентами України були Леонід Кучма (1994-2005), Віктор Ющенко ( 2006-2010), Віктор Янукович ( 2010 –  2014). Після революції Гідності та втечі з країни Януковича, на виборах в червні  2014 року Президентом України обрано Петра  Порошенка.

         Згідно Конституції України  Президент України  обирається безпосередньо  народом, тобто громадянами України, які досягли 18 років,   на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на  5 років.

         Конституція встановлює  строки проведення чергових виборів Президента ( остання неділя березня  п’ятого року повноважень Президента) і виборів, які повинні призначатись у разу дострокового припинення його повноважень  ( у період 90 днів з дня припинення повноважень).

   Новообраний Президент України вступаєє на пост не пізніше ніж через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні   ВРУ. Президент України, обраний на позачергових виборах, складає  присягу у п'ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів.

         Приведення до присяги здійснює Голова Конституційного  Суду України. Конституція України  висуває до кандидата у Президенти певні вимоги.

          Президентом України може бути обраний громадянин України , який досяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років і володіє державною мовою. Не може бути висунутим кандидатом на пост Президента України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята  у встановленому законом порядку. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більш як два строки підряд.

          Президент України  користується правом недоторканості на час виконання повноважень. За посягання на честь і гідність  Президента України винні особи притягаються до відповідальності  на підстав  закону.

         Звання Президента України  охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України  не був усунений з поста в порядку імпічменту.                    

         Президент України  не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об’єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку. Ця заборона має забезпечити незалежність від будь-яких державних і недержавних структур (ст.103 ч.4).

2. Припинення повноважень Президента України .

         Конституція України встановлює, що Президент України   зобов’язаний  виконувати свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України.  Повноваження Президента припиняються достроково у разі (ст.108):

1) відставки;

2) неспроможності виконувати свої повноваження  за станом здоров’я;

3) усунення з поста в порядку імпічменту;

4) смерті.

         Процедура припинення повноважень Президента України  детально урегульована у ст. 109-111 Конституції України .

         Згідно ст.109 Конституції України відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні ВРУ.

         Неспроможність  виконання  повноважень  за станом здоров’я  (ст.110) має бути встановлена на засіданні ВРУ і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України – за зверненням ВРУ, і медичного висновку.

          Президент  України може  бути усунутий з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту   у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

          Питання про усунення Президента України  з поста в порядку імпічменту (ст.111) ініціюється більшістю від конституційного складу ВРУ.  Для проведення розслідування ВРУстворює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включається спеціальний прокурор  і спеціальні слідчі.

         Висновки і пропозиції  тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні ВРУ.

         За наявності  підстав ВРУ не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення  про звинувачення Президента України.

         Рішення  про усунення Президента України  з поста в порядку імпічменту приймається  ВРУ не менш як трьома четвертими від її конституційного складу після  перевірки справи Конституційним  Судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи  про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується   Президент України , містять ознаки державної зради або іншого злочину.

   У разі дострокового припинення повноважень Президента України виконання обов’язків Президента України на період до обрання івступу на пост нового Президента України  покладається на Голову Верховної Ради України. Однак деякі повноваження в період виконання ним обов’язків Президента України він не може здійснювати (передбачені пунктами 2, 6-8, 10-13, 22, 24, 25, 27, 28  ст. 106 Конституції України), а саме: призначати  референдум, припиняти повноваження ВРУ та призначати позачергові вибори до Верховної Ради України, вносити подання про призначення Міністра оборони, Міністра закордонних справ, призначати та звільняти Генерального прокурора, половину складу Ради Національного банку України та Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, суддів КСУ, присвоювати вищу військові звання та дипломатичні ранги, нагороджувати державними нагородами, здійснювати помилування, створювати для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі органи і служби.

3.Правовий статус Президента України, його компетенція.

         За роки впровадження в Україні поста Президента його правовий статус змінювався. Спочатку Президент України був визначений як найвища посадова  особа України і  глава виконавчої влади. Пізніше змінами  до Конституції – як глава держави та глава виконавчої влади. Цей статус було підтверджено Конституційним договором 1995 року.

         За чинною Конституцією України  Президент України є главою держави і виступає від її імені (ст.102). Це дає підстави говорити про нього як про уособлення держави і державної влади в цілому,  а не якоїсь її гілки, і обумовлює його повноваження статус у політичному житті суспільства. Як глава держави Президент України наділяється повноваженнями виступати від імені держави як у вирішенні внутрішніх проблем країни, так і у міжнародних відносинах.

         Президент України є гарантом державного суверенітету України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

         До основних напрямів діяльності Президента України як глави держави належить забезпечення: 1) державного ссуверенітету, тобто неподільності, верховенства, незалежності державної влади в Україні; 2) територіальної цілісності України, тобто недоторканості її кордонів ззовні, а також припинення спроб будь-яких сил всередині країни розчленити територію України або відділити  якусь її частину; 3) відповідності внутрішньої і зовнішньої політики держави визначеним у Конституції засадам, чіткого й своєчасного реагування відповідних державних органів на будь-які порушення конституційних приписів; 4) прав і свобод людини і громадянина, відповідності міжнародно-правовим актам і реальності правового статусу як особи в цілому, так і окремих категорій населення (дітей, жінок, пенсіонерів тощо).

         Конкретні повноваження, які покладаються  на Президента України при здійсненні функцій глави держави, закріплюються у ст.106 Конституції України.  Їх можна поділити на кілька груп:

1) представницькі повноваження, які дістають вияв тоді, коли Президент представляє нашу державу в міжнародних зносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України,  приймає вірчі та відкличні грамоти дипломатичних представників інших держав тощо;

2) повноваження,що стосуються Верховної Ради України, зокрема припинення її повноважень у випадках, передбачених Конституцією  (ст.90):

·                   протягом одного місяця у ВРУ не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до ст.83 Конституції України;

·                   протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України;

·                   протягом  тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

         Однак повноваження ВРУ, що обрана на позачергових виборах, проведених після дострокового припинення Президентом України повноважень ВРУ попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання.

         Повноваження ВРУ не можуть бути достроково припинені Президентом України в останні шість місяців строку повноважень ВРУ або Президента України.

3) повноваження у сфері законодавства – право підпису законів, право вето щодо прийнятих ВРУ законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) із наступним поверненням їх на повторний розгляд   Верховної Ради України, право законодавчої ініціативи, право зупиняти дію актів Кабінету міністрів України з мотивів невідповідності Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України  щодо їх конституційності, право скасування актів  Ради Міністрів АРК;

4) кадрові повноваження:    вносить за  пропозицією коаліції депутатських фракцій у ВРУ подання про призначення Верховною Радою України Прем’єр-міністра України в строк не пізніше ніж на 15 день після одержання такої пропозиції; вносить до ВРУ подання про призначення Міністра оборони, Міністра закордонних справ України; призначає та посаду та звільняє з посади за згодою ВРУ Генерального прокурора; призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України, половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення: вносить до ВРУ подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України; призначає третину складу Конституційного Суду України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України та інших військових формувань;

5) повноваження у сфері забезпечення державної незалежності, національної безпеки та оборони нашої країни – є Верховним Головнокомандуючим Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань, здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; очолює Раду національної безпеки і оборони України; вносить до ВРУ подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію,  введення воєнного  стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації – з наступним затвердженням цих рішень Верховною радою України.

6) повноваження в галузі правосуддя  -  призначає третину складу Конституційного Суду України, призначає суддів за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом (за конкурсом),  призначає двох членів Вищої ради правосуддя, здійснює помилування;

7) гуманітарні повноваження – приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення  громадянства, про надання притулку в Україні,  присвоєння вищих військових звань, вищих дипломатичних рангів, вищих спеціальних званьі класних чинів, нагородження державними нагородами, президентськими відзнаками.

         Ці повноваження нерозривно зв’язані  зі статусом Президента як глави держави і не можуть передаватися (делегуватися) іншим особам або органам.

                                   

 Акти  Президента України.

         Президент    на основі  та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України.

         Акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених пунктами 5,18, 21  ст.106 скріплюються підписами Прем’єр-міністра України і міністра, відповідального за акт його виконання (контрасигнація).

         Відповідно до п.2 ст.106 Конституції України Президент України звертається з посланнями до народу та із щорічними й позачерговими посланнями до Верховної ради України про внутрішнє та зовнішнє становище України, де на основі аналізу визначаються найважливіші напрямки економічного , політичного і соціального розвитку.

         Для забезпечення здійснення конституційних повноважень Президента України діє  Адміністрація Президента України, основними завданнями якого є: організаційне, правове, консультативне , інформаційне та аналітичне забезпечення діяльності Президента України як глави держави; сприяння у забезпеченні узгодженого функціонування і взаємодії Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів влади; опрацювання проектів указів і розпоряджень, проектів законів, що вносяться президентом до ВРУ,  проведення експертизи законів, що передаються ВРУ на підпис Президентові України тощо.                 

   

4. Рада  національної безпеки і оборони України.

         Згідно зі ст.107 Конституції України  при Президентові України і під його головуванням створюється координаційний  орган – Рада  національної безпеки і оборони України.  На неї покладені завдання координувати і контролювати діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.

          Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.

         Президент України формує персональний склад Ради національної безпеки і оборони України.

         До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять  Прем’єр - міністр України, міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх  справ України, Міністр закордонних справ України. У засіданнях може брати участь Голова Верховної Ради України. Рішення Ради  національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами президента України. Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом.

Кабінет Міністрів України і центральні органи виконавчої влади

1.Правовий статус Кабінету Міністрів України.

        Ст.113 Конституції України передбачає,  що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

                 Кабінет Міністрів  України  відповідальний  перед  Президентом
України і Верховною Радою України,  підконтрольний і підзвітний Верховній  Раді  України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України.

             У своїй діяльності Кабінет Міністрів керується Конституцією та законами України, а також указами Президента та постановами Верховної  Ради, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

            Таким чином, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі виконавчої влади, але це не виключає наявності у Президента як глави держави та у Верховної   Ради як єдиного законодавчого органу влади при парламентсько – президентській формі правління  владних повноважень стосовно органів виконавчої влади, зокрема щодо призначення голови і членів уряду.

               Відносини Кабінет Міністрів України з ВРУ визначені словами підзвітність і підконтрольність. Це виявляється у тому, що ВРУ затверджує Державний бюджет України, затверджує зміни до нього , організовує контроль за виконанням бюджету та приймає рішення щодо звіту про його виконання. Парламент України приймає рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України, контролює діяльність Кабінету Міністрів, може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів та прийняти резолюцію недовіри йому.

        Прем'єр-міністр України призначається Верховною Радою за поданням Президента України. Кандидатуру для призначення на посаду Прем’єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, або депутатської фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України.

Прем’єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

    Відповідно  до ст.115 Конституції України  Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраною Верховною радою України. Отже, строк повноважень уряду залежить від строку повноважень Верховної Ради України. Оскільки  ВРУ нині обирається на 5 років, то й Кабінет Міністрів даного складу працює 5 років, якщо повноваження ВРУ  не будуть достроково припинені. Крім того, ст.115 передбачає інші випадки припинення повноважень Кабінету Міністрів України, а саме такі, що пов’язані з інститутом відставки. Вона можлива, як за власною ініціативою (добровільна), так і за ініціативою інших державних органів (обов’язкова).

    Прем’р-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити  Верховній Раді  України про свою відставку. Така відставка є добровільною, хоча й може бути викликана, як свідчить практика, певними економічними і політичними причинами. Добровільна відставка не приводить до автоматичного припинення повноважень, бо може прийматися або відхилятися  Верховною Радою України.

            Конституція встановила. що відставка Прем’єр-міністра України, прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України  мають наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України  (уряду). Відставка ж інших членів Кабінету Міністрів України не зумовлює відставку всього його складу.

            У цих випадках Верховна Рада України здійснює формування нового складу Кабінету Міністрів України у строки і в порядку, що визначені цією Конституцією.

    Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед новообраною Верховною Радою України або відставку якого прийнято Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України, але не довше ніж шістдесят днів.

    Відставка Кабінету Міністрів України можлива в результаті прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри йому, наслідком якої є відставка всього складу Кабінету Міністрів України. Згідно зі ст.87 Конституції України  Верховна Рада України за пропозицією Президента України або не менш як однієї третини народних депутатів України від конституційного складу ВРУ може  розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти  резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

    Питання про відповідальність Кабінету  Міністрів  України  не може розглядатися  Верховною  Радою  України  більше  одного  разу протягом  однієї чергової  сесії,  а  також  протягом  року  після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України або протягом останньої сесії Верховної Ради України.

            Згідно ст.120 Члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. Таким чином передбачається виключити будь-яку залежність цих державних службовців від тих чи інших фізичних та юридичних осіб.

            Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

           

2. Склад Кабінету Міністрів України та його компетенція.             

            Відповідно до ст.114 Конституції України до складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, Перший віце - прем’єр-міністр,  віце - прем’єр-міністри,  міністри.

        Прем'єр-міністр України призначається Верховною Радою за поданням Президента України. Кандидатуру для призначення на посаду Прем’єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, або депутатської фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України.

Прем’єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

Постійно діючим органом Кабінету Міністрів України є Секретаріат Кабінету Міністрів. Кабінет Міністрів України має повноваження створювати свої постійні та тимчасові комісії, а також інші робочі органи. Основною організаційною формою  його діяльності є засідання, на яких розглядаються найважливіші питання державного управління і соціально-культурного будівництва.

            Основні напрямки діяльності уряду закріплюються і конкретизуються у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, що схвалюється  Верховною Радою України і визначає державний, економічний, соціальний, культурний і національний розвиток України.

            Функціональний зміст компетенції Кабінету Міністрів України розкривається у ст.116 Конституції України. Це насамперед такі ключові цілі й завдання виконавчої влади , як забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, забезпечення прав і свобод громадянина. У цій статті також визначені завдання уряду у сферах економічній, науково-технічній, екологічній, соціальній, духовно-культурній, правоохоронній, обороноздатності і національної безпеки. В цих сферах уряд проводить відповідну державну політику, а також розробляє і здійснює загальнодержавні програми.

            В умовах ринкової економіки уряду надаються повноваження для забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності, здійснення управління об’єктами державної власності, розробки і забезпечення виконання затвердженого ВРУ Державного бюджету України, подання ВРУ звіту про його виконання.

            Важливим є такий напрям діяльності як здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю. Діяльність уряду у цій сфері  підпорядкована Раді національної безпеки і оборони України, яка відповідно до ст.107 Конституції України функціонує при Президентові України. і координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.

            Особливе місце серед повноважень Кабінету Міністрів України посідає спрямування і координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади (утворення , реорганізація та ліквідація їх, визначення їхньої структури, штатів, компетенції, порядку взаємодії, підзвітності та підконтрольності). Кабінет Міністрів України призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем’єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України. Уряд користується правом законодавчої ініціативи й бере активну участь у розробці законопроектів. Перелік повноважень, передбачений у ст.116 не є вичерпним. Конституцією, законами України можуть бути передбачені інші повноваження Кабінету Міністрів України.

 

Повноваження Кабінету Міністрів України (ст.116)

Розробляє	Забезпечує
Ø  Загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;	Державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;
Ø  Проект закону про Державний бюджет України;	Вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
	Проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
	Спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; Особливе місце серед повноважень Кабінету Міністрів України посідає спрямування і координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади ( утворення , реорганізація та ліквідація їх, визначення їхньої структури, штатів, компетенції, порядку взаємодії, підзвітності та підконтрольності). Кабінету Міністрів України призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем’єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України.
	Виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.

    

                             Структура органів виконавчої влади

                                         Кабінет Міністрів України

Центральні органи       Міністерства, державні комітети. центральні  

виконавчої влади         органи   виконавчої влади зі спеціальним статусом  

Місцеві органи           Рада Міністрів АРК, обласні державні

 виконавчої                  адміністрації, міські держадміністрації

 влади                             міст  Києва, Севастополя

                                     Районні державні адміністрації

3. Правові акти Кабінету Міністрів України.

         Ст.117 Конституції України передбачає форми правових актів, які видає в межах своєї компетенції Кабінет Міністрів України. Це – постанови і розпорядження, які є обов’язковими для виконання на всій території України. Постановами, як правило, оформлюються рішення, що мають нормативний характер і найбільш важливе значення. Рішення з оперативних питань, а також інших поточних проблем видаються у формі розпоряджень. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем’єр-міністрУкраїни, і вони набувають чинності з дня їх підписання, якщо інше не передбачено в цих актах.

            Існує спеціальна процедура підготовки нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України. Вона передбачає підготовку тексту акта, пояснювальної записки до нього, а також матеріалів з прогнозом соціально-економічних та інших наслідків його реалізації. Проекти актів погоджуються із заінтересованими органами та організаціями. Кабінет Міністрів України здійснює контроль за виконанням прийнятих актів як безпосередньо, так і через підвідомчі йому органи. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. Відповідно до ст.106 п. 15 Президент України  зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності та ст.106 п. 16 скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

4. Повноваження голови уряду (Прем’єр-міністра України).

            Згідно з чинним Регламентом Верховної Ради України кандидат на посаду Прем’єр-міністра України виступає з доповіддю про Програму майбутньої роботи Кабінету Міністрів України.

            Ст.114 Конституції України визначає, що Прем’єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України. Тобто  Прем’єр-міністр України відіграє досить важливу роль у визначенні основних напрямів діяльності Кабінету Міністрів України, а також в організації його роботи.            Прем’єр-міністр України розподіляє обов’язки між своїми заступниками, керує роботою уряду і головує на його засіданнях, здійснює представництво Кабінету Міністрів України у міжнародних зносинах, підписує акти Кабінету Міністрів України тощо.

    Члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України. Верховна Рада України призначає за поданням Прем’єр-міністра України, Голову Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільненяє зазначених осіб з посад, вирішує питання про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України;

Прем’єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

За поданням Прем’єр-міністра України Кабінет Міністрів призначає та звільняє з посад керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України.

                  

         5. Міністерства та інші  центральні органи виконавчої влади.

             Згідно зі ст.114 Конституції України структурною ланкою виконавчої влади є міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади України.        Прем’єр-міністр України  входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів.

            Головною ланкою системи органів центральної виконавчої влади є міністерства, які створюються для організації державного управління в найважливіших сферах соціально-економічного і політичного життя і здебільшого є органами галузевого управління, наприклад, міністерства внутрішніх справ, закордонних справ, зв’язку, культури, оборони, Міністерство освіти, науки, молоді і спорту,  міністерство фінансів, юстиції тощо. Керівники міністерств (міністри) входять до складу Кабінету Міністрів (ст.114 Конституції України).

            Міністерства: міністерство фінансів, міністерство юстиції, внутрішніх справ, міністерство оборони, освіти і науки, інфраструктури, культури, міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ, аграрної політики та продовольства,  економічного розвитку та торгівлі, енергетики та вугільної промисловості, закордонних справ, молоді і спорту, охорони здоров’я, соціальної політики, інформаційної політики.

         До системи центральних органів виконавчої влади входять державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем’єр-міністр України або один із віце-прем’єр-міністрів чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Очолює його голова.

            Сьогодні в Україні діють такі державні комітети (державні служби): Державна авіаційна служба, Державна архівна служба, Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України,   Державний комітет України у справах релігій, державна реєстраційна служба України, державна міграційна служба України тощо

            Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження. Щодо нього може встановлюватися спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. Очолює його Голова. Усі вищезгадані центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції видають накази, інструкції та інші нормативно-правові акти, які відповідно до ст.117 Конституції України підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.                

            На сьогодні в Україні діють такі Центральні органами виконавчої влади зі спеціальним статусомє: Антимонопольний комітет України, Державний комітет телебачення і радіомовлення,  Державна фіскальна служба України,  Державна регуляторна служба України, Державна пенітенціарна служба України, Фонд державного майна України, Служба безпеки України, Адміністрація державної служби спеціального зв’язку  та захисту інформації, Національне агентство України з питань державної служби, Національне агентство з питань запобігання корупції,

До уваги учнів! Стаття 24 КУпАП  

Стаття 24. Види адміністративних стягнень

За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:

1) попередження;

2) штраф;

2-1) штрафні бали;

3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);

позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

5-1) громадські роботи;

6) виправні роботи;

7) адміністративний арешт;

8) арешт з утриманням на гауптвахті.

Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.

Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.

{Стаття 24 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 6347-11 від 03.08.88, Законами№ 1255-12 від 25.06.91, № 2247-III від 18.01.2001, № 2342-III від 05.04.2001, № 586-VI від 24.09.2008, № 1700-VII від 14.10.2014, № 158-VIII від 05.02.2015, № 596-VIII від 14.07.2015}

В. В. Копєйчиков "Правознавство" Підручник, Київ:  Юрінком Інтер, 2003

http://www.ebk.net.ua/Book/BookPravothnavstvo/Zmist.htm

Матеріал для підготовки до уроку-практикуму з правознавства в 9 класі:

1. Як зробити з себе підприємця

http://megasite.in.ua/20393-yak-zrobiti-z-sebe-pidpriehmcya-biznes-plan-yak-vidkriti-svijj-biznes-shkola-pidpriehmcya.html

2. Як почати свій бізнес ще під час навчання у школі
http://lemarbet.com/ua/biznes-v-ukraine/kak-nachat-svoy-biznes-esche-vo-vremya-uchebyi-v-shkole/